- наступнік
- lat. nastupnicпреемник, наследник* * *уст. преемник, наследник* * *наступнік м.наследник, преемник
Беларуска-расейскі слоўнік .
Беларуска-расейскі слоўнік .
наступність — ності, ж. Перехід чого небудь від попереднього до наступного. || Неперервне проходження предметів, явищ і т. ін. одного за одним … Український тлумачний словник
наступність — (послідовна зміна, перехід, передавання чого н. від попереднього до наступного), спадкоємність Пор. послідовність … Словник синонімів української мови
наступність — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
континуїтет — у, ч. 1) юр. Правова наступність. || У міжнародному праві – здійснення державою правонаступником передбачених у договорах прав і зобов язань держави попередника. •• Тео/рія континуїте/ту вчення, згідно з яким правосуб єктність держави є… … Український тлумачний словник
мурування — 1. Процес зведення стін. Прийнято розрізняти два основні типи стіни, який вона набуває після мурування: пластичний (живописний) кладка з цегли або каменів покривається шаром штукатурки, стуку, ґрунту тощо; тектонічний квадри каменів або ряди… … Архітектура і монументальне мистецтво
Киселёв, Геннадий Васильевич — В Википедии есть статьи о других людях с такой фамилией, см. Киселёв. Геннадий Васильевич Киселёв белор. Генадзь Васільевіч Кісялёў Дата рождения … Википедия
заділ — у, ч. 1) розм. Початок і завчасне виконання частини якої небудь справи, що дає змогу безперебійно завершувати її наступні операції. 2) спец. Запас виробів, заготовок … Український тлумачний словник
наступництво — а, с. Те саме, що наступність … Український тлумачний словник
риспоста — и, ж., муз. Другий та наступні голоси в імітаційно поліфонічних творах (каноні, фузі та ін.), що імітують пропосту … Український тлумачний словник
що — I чого/, знах. в. що, а після прийм. за, про, через та ін. також ві/що, займ. 1) також із підсил. част. ж, б, то, пит. Означає загальне питання про предмет, явище, дію і т. ін. •• Зна/єш що? уживається при поясненні чого небудь, пропонуванні… … Український тлумачний словник
амбразура — (фр. запалювати) 1. Віконний отвір у стіні, який значно розширяється всередину споруди. 2. Отвір для стрілянини з рушниць або гармат на відміну від бійниць, які використовували лучники. Нижня поверхня під отвором називалась в амбразури підошвою,… … Архітектура і монументальне мистецтво